240 кредитів ЄКТС.
Для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста) заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, отримані в межах попередньої освітньої програми: за спеціальностями галузі знань 13 «Механічна інженерія» не більше, ніж 120 кредитів ЄКТС; за іншими спеціальностями не більше, ніж 60 кредитів ЄКТС. На основі ступеня «фаховий молодший бакалавр» заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати не більше ніж 60 кредитів ЄКТС, отриманих за попередньою освітньою програмою фахової передвищої освіти.
Нормативний строк підготовки становить 3 роки 10 місяців.
Строк перепідготовки з іншої спеціальності становить 1–2 роки.
ступінь вищої освіти: бакалавр,
галузь знань: 13 Механічна інженерія,
спеціальність: 131 Прикладна механіка.
Здобувачі вищої освіти за цією освітньою програмою мають можливість брати участь в програмах міжнародної академічної мобільності (тривалістю 1 або 2 семестри), яка реалізується англійською, німецькою, польською, іспанською мовами.
Здобувачі вищої освіти мають можливість додатково до обсягу освітньої програми пройти курс військової підготовки в обсязі 29 кредитів ЄКТС на кафедрі військової підготовки офіцерів запасу Національного університету «Одеська політехніка».
Об’єкти вивчення та діяльності:
конструкції, машини, устаткування, механічні і біомеханічні системи та комплекси, процеси їх конструювання, виготовлення, дослідження та експлуатації.
Цілі навчання:
професійна інженерна діяльність в галузі проектування, виробництва та експлуатації технічних систем, машин і устаткування, робото-технічних засобів та комплексів, розробки технологій машинобудівних виробництв.
Теоретичний зміст предметної області:
загальні закони теоретичної механіки та їх прикладні застосування, теоретичні засади конструювання машин, технологій машинобудівних виробництв, механіки рідини і газів, деталей машин і конструкцій, прогнозування експлуатаційних властивостей технічних систем.
Методи, методики та технології:
фізико-математичні методи розрахунку статики, динаміки та стійкості елементів і конструкцій; аналітичні, чисельні та алгоритмічні методи моделювання кінематики та динаміки машин, аналізу напружено-деформованого стану елементів конструкцій; методики проектування, контролю, дослідження, розробки технологій виготовлення і складання елементів машин та конструкцій; інформаційні технології в інженерних дослідженнях, проектуванні і виробництві; методи та засоби числового програмного керування технологічного обладнання; технології автоматизованих машинобудівних виробництв.
Інструменти та обладнання:
верстати, інструменти, технологічні та контрольні пристрої, контрольно-вимірювальні засоби, системи числового програмного керування, приводи верстатних та робото-технічних систем.
Програма спрямована на вирішення широкого кола практичних завдань пов’язаних з комп’ютерним моделюванням машинобудівних конструкцій, методами розрахунку механічних систем, експериментальною біомеханікою, моделюванням й розрахунком живих і неживих систем.
Ключові слова: комп’ютерне моделювання, механічні системи, біомеханіка, моделювання систем.
Особливістю освітньої програми є її спрямованість на ґрунтовне вивчення професійних дисциплін, з використанням сучасних методів і методик щодо моделювання, проєктування та розрахунку вузлів і агрегатів загального та спеціального призначення; які забезпечують практичну складову професійної інженерної діяльності в галузі проєктування, виробництва та експлуатації технічних систем, машин та устаткування, розробки технологій машинобудівних виробництв. В навчальному процесі широко використовуються системи САПР.
Інтегральна компетентність:
Здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми в прикладній механікі або у процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів механічної інженерії і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.
Загальні компетентності:
ЗК1. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.
ЗК2. Здатність та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності.
ЗК3. Вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми.
ЗК4. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
ЗК5. Здатність працювати в команді.
ЗК6. Визначеність і наполегливість щодо поставлених завдань і взятих обов’язків.
ЗК7. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.
ЗК8. Здатність спілкуватися іноземною мовою.
ЗК9. Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.
ЗК10. Навички здійснення безпечної діяльності.
ЗК11. Здатність діяти соціально-відповідально та свідомо.
ЗК12. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.
ЗК13. Здатність оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт.
ЗК14. Здатність реалізувати свої права і обов’язки як члена суспільства, усвідомлювати цінності громадянського (вільного демократичного) суспільства та необхідність його сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в Україні.
ЗК15. Здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі знань про природу і суспільство та у розвитку суспільства, техніки і технологій,.використовувати різні види та форми рухової активності для активного відпочинку та ведення здорового способу життя.
ЗК16. Здатність ухвалювати рішення та діяти, дотримуючись принципу неприпустимості корупції та будь-яких інших проявів недоброчесності.
Спеціальні компетентності:
CК1. Здатність аналізу матеріалів, конструкцій та процесів на основі законів, теорій та методів математики, природничих наук і прикладної механіки.
CК2. Здатність робити оцінки параметрів працездатності матеріалів, конструкцій і машин в експлуатаційних умовах та знаходити відповідні рішення для забезпечення заданого рівня надійності конструкцій і процесів, в тому числі і за наявності деякої невизначеності.
CК3. Здатність проводити технологічну і техніко-економічну оцінку ефективності використання нових технологій і технічних засобів.
CК4. Здатність здійснювати оптимальний вибір технологічного обладнання, комплектацію технічних комплексів, мати базові уявлення про правила їх експлуатації.
CК5. Здатність використовувати аналітичні та чисельні математичні методи для вирішення задач прикладної механіки, зокрема здійснювати розрахунки на міцність, витривалість, стійкість, довговічність, жорсткість в процесі статичного та динамічного навантаження з метою оцінки надійності деталей і конструкцій машин.
CК 6. Здатність виконувати технічні вимірювання, одержувати, аналізувати та критично оцінювати результати вимірювань.
CК7. Здатність застосовувати комп’ютеризовані системи проектування (CAD), виробництва (CAM), інженерних досліджень (САЕ) та спеціалізоване прикладне програмне забезпечення для вирішення інженерних завдань з прикладної механіки.
CК8. Здатність до просторового мислення і відтворення просторових об’єктів, конструкцій та механізмів у вигляді проекційних креслень та тривимірних геометричних моделей.
CК9. Здатність представлення результатів своєї інженерної діяльності з дотриманням загальноприйнятих норм і стандартів.
CК10. Здатність описувати та класифікувати широке коло технічних об’єктів та процесів, що ґрунтується на глибокому знанні та розумінні основних механічних теорій та практик, а також базових знаннях суміжних наук.
СК11. Здатність розуміти конструкцію та принципи розрахунку елементів підйомно-транспортних машин їх призначення та область застосування.
СК12. Здатність описувати та класифікувати динамічні процеси в двигунах транспортних засобів, що впливають на міцність та механічні характеристики деталей і вузлів.
СК13. Здатність виконувати розрахунок стержневих та пластинчастих конструкцій на міцність, жорсткість та стійкість. Формувати раціональні схеми металоконструкцій на основі теоретичних засад будівельної механіки.
СК14. Здатність описувати та класифікувати коливальні системи в машинобудуванні. Виявляти критичні навантаження, що впливають на втрату стійкості конструктивних елементів машин і споруд.
СК15. Здатність застосовувати відповідні математичні та технічні методи, інформаційні технології та прикладне комп’ютерне програмне забезпечення для вирішення інженерних завдань прикладної механіки.
СК16. Здатність до визначення силових параметрів, що діють на конструктивні елементи машин та визначення напружених деформацій, що при цьому виникають методами теорії пружності.
ПРН1. Вибирати та застосовувати для розв’язання задач прикладної механіки придатні математичні методи;
ПРН2. Використовувати знання теоретичних основ механіки рідин і газів, теплотехніки та електротехніки для вирішення професійних завдань;
ПРН3. Виконувати розрахунки на міцність, витривалість, стійкість, довговічність, жорсткість деталей машин;
ПРН4. Оцінювати надійність деталей і конструкцій машин в процесі статичного та динамічного навантаження;
ПРН5. Виконувати геометричне моделювання деталей, механізмів і конструкцій у вигляді просторових моделей і проекційних зображень та оформлювати результат у виді технічних і робочих креслень;
ПРН6. Створювати і теоретично обґрунтовувати конструкції машин, механізмів та їх елементів на основі методів прикладної механіки, загальних принципів конструювання, теорії взаємозамінності, стандартних методик розрахунку деталей машин;
ПРН7. Застосовувати нормативні та довідкові дані для контролю відповідності технічної документації, виробів і технологій стандартам, технічним умовам та іншим нормативним документам;
ПРН8. Знати і розуміти основи інформаційних технологій, програмування, практично використовувати прикладне програмне забезпечення для виконання інженерних розрахунків, обробки інформації та результатів експериментальних досліджень;
ПРН9. Знати та розуміти суміжні галузі (механіку рідин і газів, теплотехніку, електротехніку, електроніку) і вміти виявляти міждисциплінарні зв’язки прикладної механіки на рівні, необхідному для виконання інших вимог освітньої програми;
ПРН10. Знати конструкції, методики вибору і розрахунку, основи обслуговування і експлуатації приводів верстатного і робототехнічного обладнання;
ПРН11. Розуміти принципи роботи систем автоматизованого керування технологічним обладнанням, зокрема мікропроцесорних, вибирати та використовувати оптимальні засоби автоматики;
ПРН12. Навички практичного використання комп’ютеризованих систем проектування (CAD), підготовки виробництва (САМ) та інженерних досліджень (САЕ);
ПРН13. Оцінювати техніко-економічну ефективність виробництва;
ПРН14. Здійснювати оптимальний вибір обладнання та комплектацію технічних комплексів;
ПРН15. Враховувати при прийняті рішень основні фактори техногенного впливу на навколишнє середовище і основні методи захисту довкілля, охорони праці та безпеки життєдіяльності;
ПРН16. Вільно спілкуватися з професійних питань усно і письмово державною та іноземною мовою, включаючи знання спеціальної термінології та навички міжособистісного спілкування;
ПРН17. Знання і розуміння процесів соціально-політичної історії України, державотворення, правових засад та етичних норм у соціальній та професійній діяльності
ПРН18. Здатність демонструвати розуміння і вміння застосовувати методи конструювання типових вузлів та механізмів підйомно-транспортних машин та обладнання відповідно до поставленого завдання.
ПРН19. Вирішувати інженерні завдання з використанням типових розрахункових та експериментальних методів
ПРН20. Вміти встановлювати причини і визначати наслідки корозійного руйнування деталей і вузлів об’єктів галузевого машинобудування, виконувати оцінку їх корозійної стійкості.
ПРН21. Уміти формувати динамічні розрахункові схеми, проводити розрахунки на міцність при динамічних навантаженнях деталей і вузлів двигунів.
ПРН22. Вміння застосовувати розрахункові методи для визначення міцності, жорсткості і стійкості в конструктивних елементах машин та споруд.
ПРН23. Вміти визначати параметри коливальних процесів, що виникають при роботі машин та споруд. Проводити розрахунки вільних та вимушених коливань для технічних систем
ПРН24. Вміти проводити аналітичні та числові розрахунки елементів машинобудівних конструкцій. Вміти досліджувати і моделювати явища та процеси в складних механічних системах.
ПРН25. Оцінювати надійність об’єктів галузевого машинобудування та здійснювати заходи щодо подовження їх життєвого циклу.
ПРН26. Знати основні принципи, положення і гіпотези теорії пружності, методи і практичні прийоми розрахунку деталей та стрижньових систем при різних силових, деформаційних, температурних навантаженнях.
