Виробнича практика

Мета вивчення дисципліни: забезпечити поглиблення та закріплення одержаних теоретичних знань, створити можливість вивчення структури підприємства і окремих технології, допомогти розібратись в питаннях охорони праці та довкілля, аналізу оптимальних режимів технологічних процесів та експлуатації обладнання, набуття практичного досвіду, що сприятиме придбанню інтегральної, загальних та спеціальних компетенцій відповідно до освітньо-професійної програми.
Практичне значення та використання отриманих знань: формування уміння, навичок, здібності приймати самостійні рішення на конкретній ділянці праці в реальних виробничих умовах шляхом виконання окремих обов'язків, пов'язаних з майбутнім фахом; ознайомлення з технологічним процесом виробництва чи його окремої стадії; ознайомлення з устроєм та роботою основного і допоміжного обладнання цеху чи відділення; аналіз факторів, які впливають на технологічні процеси, і можливості оптимізації цих факторів; ознайомлення з заходами з охорони навколишнього середовища, техніки безпеки та охорони праці; ознайомлення з екологічними показниками виробництва та станом впровадження енергозберігаючих та маловідходних технологій; ознайомлення з принципами організації ефективної роботи виробничого колективу.
Зміст виробничої практики

Основний час виробничої практики призначено для докладного вивчення виробництва. Здобувач повинен одержати інформацію з таких питань:
1. Призначення цеху (відділення), його роль в структурі підприємства та взаємозв'язки з іншими цехами і підрозділами.
2. Номенклатура, характеристика і об'єм продукції, що виробляється.
3. ДСТУ і ТУ на готовий продукт, його збереження та транспортування; порівняння властивостей готового продукту з вимогами кращих світових стандартів.
4. Вихідна сировина і допоміжні матеріали, ДСТУ і ТУ на матеріали, контроль за їх якістю.
5. Стадії процесу та їх призначення.
6. Стислі фізико-хімічні особливості технології.
7. Опис технологічної схеми виробництва, характеристика основного апарату.
8. Побічні продукти і відходи виробництва. Методи їх утилізації, нейтралізації та захоронення.
Крім питань технологічної частини повинна бути зібрана інформація з охорони праці.
Виробнича практика в НДІ, ЗВО, ЦЗЛ(ЦХЛ), проектному відділі підприємства має своєю метою надання здобувачам навичок науково-дослідницької та проектно-конструкторської діяльності. Конкретна програма практики складається керівником від кафедри.
Здобувач повинен одержати повну інформацію з таких питань:
– історія інституту, кафедри, закладу, їх роль у вирішенні питань, які стоять перед наукою і промисловістю;
– структура інституту, схема управління;
– основні напрямки наукових досліджень;
– перелік лабораторій, їх зв'язки;
– основи безпечної роботи в хімічній лабораторії;
– зв'язок лабораторій НДІ з проектною частиною інституту;
– методи проектування.

Індивідуальні завдання. Одним з головних питань виробничої практики є виконання індивідуальних завдань. Кафедра завчасно визначає зміст індивідуальних завдань, які в письмовій формі вносяться в щоденник практики і пов'язані переважно із збиранням необхідної технічної документації та вхідних даних для виконання курсового проекту та курсових робіт.
В окремих випадках як індивідуальні завдання передбачається аналіз екологічних проблем виробництва або створення енергозберігаючих та маловідходних технологій. Більш конкретно об'єм індивідуального завдання уточняється керівником практики від кафедри у перший її тиждень.
Індивідуальне завдання здобувач виконує самостійно, використовуючи при цьому консультації керівників практики від підприємства і кафедри, технічну літературу та документацію підприємства.
Матеріали індивідуальних завдань оформляються окремим розділом звіту з виробничої практики.

Вимоги щодо написання та оформлення звіту про практику

Заключним документом виробничої практики є звіт, підготовлений здобувачем за програмою практики. Звіти з практики разом зі щоденниками (повністю оформленими) подаються на кафедру. Звіти складаються з урахуванням вимог ЄСКД.
Звіт об'ємом приблизно 15 сторінок тексту з необхідними схемами та рисунками повинен повністю відповідати програмі практики і включати матеріали з виконання індивідуального завдання.
Звіти повинні мати таку структуру:
– титульна сторінка (підписується керівниками практики від підприємства і кафедри, засвідчується печаткою підприємства);
– зміст;
– вступ;
– характеристика виробництва та перспективи його розвитку;
– характеристика сировини та готової продукції;
– опис технологічної схеми цеху (відділення);
– принцип роботи, технічна характеристика основного обладнання;
– вихідні показники для розрахунку матеріальних балансів;
– утилізація стоків та газових викидів;
– індивідуальне завдання;
– висновки;
– перелік використаних джерел;
– додатки (графічна частина).

Форми контрольних заходів та оцінювання результатів навчання

По завершенні практики здобувачі захищають підготовлені звіти з практики (з оцінкою їх якості) на спеціальних комісіях, в склад яких включаються керівники практикою, а також провідні спеціалісти виробництва.
Комісії оцінюють результати практики диференційно. Одержані при цьому оцінки (бали) зараховуються потім в навчальному процесі в результати сесії 6 семестру.
Якість проходження здобувачем практики оцінюється за 100-бальною шкалою, в тому числі 50 балів за поточну роботу і 50 балів за якість звіту та його захист. За поточну роботу враховуються:
– ступінь виконання програми практики – 10 балів;
– обсяг і повнота зібраних на практиці матеріалів – 10 балів;
– рівень ознайомлення здобувача з питаннями організації та управління виробництвом – 10 балів;
– виконання індивідуального завдання – 20 балів.
Бали за поточну роботу виставляються керівником практики від університету з урахуванням думки керівника практики від підприємства.
Під час захисту звіту враховуються:
– якість виконання і оформлення звіту – 20 балів;
– використання сучасних інформаційних технологій – 10 балів
– вміння здобувача орієнтуватися у матеріалі звіту та дохідливо його презентувати – 20 балів.
Мінімальна оцінка, яка дозволяє отримати «зараховано» – 60 балів.