Виробнича практика
Мета вивчення дисципліни: забезпечити поглиблення та закріплення одержаних теоретичних знань, створити можливість вивчення структури підприємства і окремих технології, допомогти розібратись в питаннях охорони праці та довкілля, аналізу оптимальних режимів технологічних процесів та експлуатації обладнання, набуття практичного досвіду, що сприятиме придбанню інтегральної, загальних та спеціальних компетенцій відповідно до освітньо-професійної програми.
Практичне значення та використання отриманих знань: формування уміння, навичок, здібності приймати самостійні рішення на конкретній ділянці праці в реальних виробничих умовах шляхом виконання окремих обов'язків, пов'язаних з майбутнім фахом; ознайомлення з технологічним процесом виробництва чи його окремої стадії; ознайомлення з устроєм та роботою основного і допоміжного обладнання цеху чи відділення; аналіз факторів, які впливають на технологічні процеси, і можливості оптимізації цих факторів; ознайомлення з заходами з охорони навколишнього середовища, техніки безпеки та охорони праці; ознайомлення з екологічними показниками виробництва та станом впровадження енергозберігаючих та маловідходних технологій; ознайомлення з принципами організації ефективної роботи виробничого колективу.
Зміст виробничої практики
Основний час виробничої практики призначено для докладного вивчення виробництва. Здобувач повинен одержати інформацію з таких питань:
1. Призначення цеху (відділення), його роль в структурі підприємства та взаємозв'язки з іншими цехами і підрозділами.
2. Номенклатура, характеристика і об'єм продукції, що виробляється.
3. ДСТУ і ТУ на готовий продукт, його збереження та транспортування; порівняння властивостей готового продукту з вимогами кращих світових стандартів.
4. Вихідна сировина і допоміжні матеріали, ДСТУ і ТУ на матеріали, контроль за їх якістю.
5. Стадії процесу та їх призначення.
6. Стислі фізико-хімічні особливості технології.
7. Опис технологічної схеми виробництва, характеристика основного апарату.
8. Побічні продукти і відходи виробництва. Методи їх утилізації, нейтралізації та захоронення.
Крім питань технологічної частини повинна бути зібрана інформація з охорони праці.
Виробнича практика в НДІ, ЗВО, ЦЗЛ(ЦХЛ), проектному відділі підприємства має своєю метою надання здобувачам навичок науково-дослідницької та проектно-конструкторської діяльності. Конкретна програма практики складається керівником від кафедри.
Здобувач повинен одержати повну інформацію з таких питань:
– історія інституту, кафедри, закладу, їх роль у вирішенні питань, які стоять перед наукою і промисловістю;
– структура інституту, схема управління;
– основні напрямки наукових досліджень;
– перелік лабораторій, їх зв'язки;
– основи безпечної роботи в хімічній лабораторії;
– зв'язок лабораторій НДІ з проектною частиною інституту;
– методи проектування.
Індивідуальні завдання. Одним з головних питань виробничої практики є виконання індивідуальних завдань. Кафедра завчасно визначає зміст індивідуальних завдань, які в письмовій формі вносяться в щоденник практики і пов'язані переважно із збиранням необхідної технічної документації та вхідних даних для виконання курсового проекту та курсових робіт.
В окремих випадках як індивідуальні завдання передбачається аналіз екологічних проблем виробництва або створення енергозберігаючих та маловідходних технологій. Більш конкретно об'єм індивідуального завдання уточняється керівником практики від кафедри у перший її тиждень.
Індивідуальне завдання здобувач виконує самостійно, використовуючи при цьому консультації керівників практики від підприємства і кафедри, технічну літературу та документацію підприємства.
Матеріали індивідуальних завдань оформляються окремим розділом звіту з виробничої практики.
Вимоги щодо написання та оформлення звіту про практику
Заключним документом виробничої практики є звіт, підготовлений здобувачем за програмою практики. Звіти з практики разом зі щоденниками (повністю оформленими) подаються на кафедру. Звіти складаються з урахуванням вимог ЄСКД.
Звіт об'ємом приблизно 15 сторінок тексту з необхідними схемами та рисунками повинен повністю відповідати програмі практики і включати матеріали з виконання індивідуального завдання.
Звіти повинні мати таку структуру:
– титульна сторінка (підписується керівниками практики від підприємства і кафедри, засвідчується печаткою підприємства);
– зміст;
– вступ;
– характеристика виробництва та перспективи його розвитку;
– характеристика сировини та готової продукції;
– опис технологічної схеми цеху (відділення);
– принцип роботи, технічна характеристика основного обладнання;
– вихідні показники для розрахунку матеріальних балансів;
– утилізація стоків та газових викидів;
– індивідуальне завдання;
– висновки;
– перелік використаних джерел;
– додатки (графічна частина).
Форми контрольних заходів та оцінювання результатів навчання
По завершенні практики здобувачі захищають підготовлені звіти з практики (з оцінкою їх якості) на спеціальних комісіях, в склад яких включаються керівники практикою, а також провідні спеціалісти виробництва.
Комісії оцінюють результати практики диференційно. Одержані при цьому оцінки (бали) зараховуються потім в навчальному процесі в результати сесії 6 семестру.
Якість проходження здобувачем практики оцінюється за 100-бальною шкалою, в тому числі 50 балів за поточну роботу і 50 балів за якість звіту та його захист. За поточну роботу враховуються:
– ступінь виконання програми практики – 10 балів;
– обсяг і повнота зібраних на практиці матеріалів – 10 балів;
– рівень ознайомлення здобувача з питаннями організації та управління виробництвом – 10 балів;
– виконання індивідуального завдання – 20 балів.
Бали за поточну роботу виставляються керівником практики від університету з урахуванням думки керівника практики від підприємства.
Під час захисту звіту враховуються:
– якість виконання і оформлення звіту – 20 балів;
– використання сучасних інформаційних технологій – 10 балів
– вміння здобувача орієнтуватися у матеріалі звіту та дохідливо його презентувати – 20 балів.
Мінімальна оцінка, яка дозволяє отримати «зараховано» – 60 балів.
ПРН2. Коректно використовувати у професійній діяльності термінологію та основні поняття хімії, хімічних технологій, процесів і обладнання виробництв хімічних речовин та матеріалів на їх основі.
ПРН4. Здійснювати якісний та кількісний аналіз речовин неорганічного та органічного походження, використовуючи відповідні методи загальної, органічної, аналітичної, фізичної та колоїдної хімії.
ПРН6. Розуміти основні властивості конструкційних матеріалів, принципи та обмеження їх застосування в хімічній інженерії.
ПРН8. Використовувати сучасні обчислювальну техніку, спеціалізоване програмне забезпечення та інформаційні технології для розв'язання складних задач і практичних проблем у галузі хімічної інженерії, зокрема для розрахунків устаткування і процесів хімічних виробництв.
ПРН9. Забезпечувати безпеку персоналу та навколишнього середовища під час професійної діяльності у сфері хімічної інженерії.
ПРН10. Обговорювати результати професійної діяльності з фахівцями та нефахівцями, аргументувати власну позицію.
ПРН12. Розуміти принципи права і правові засади професійної діяльності.
ПРН13. Розуміння хімічної інженерії як складника сучасних науки і техніки, її місця у розвитку інженерії, української держави та загальносвітової культури.
ПРН14. Уміти використовувати знання методів обробки інформації та комунікаційних технологій при вирішенні професійних завдань (управління інформацією).
ПРН15. Знати основні методи системного аналізу, закономірності побудови, функціонування та розвитку систем та вміти їх використовувати для розв’язання задач аналізу та синтезу.
ПРН17. Знати основні фактори техногенного впливу на навколишнє середовище і основні методи захисту довкілля.
ПРН19. Знати основні правила виконання та читання технічних креслень і схем.
ПРН21. Розуміти сучасні технології хімічних виробництв та тенденцій їх розвитку. Уміти розраховувати основні характеристики хіміко-технологічного процесу, виконувати матеріальні, теплові та конструктивні розрахунки, обирати раціональну схему виробництва продукту, оцінювати технологічну ефективність хімічних виробництв.