Кіберреальність як культурне середовище

Мета вивчення дисципліни: полягає у формуванні в здобувачів вищої освіти цілісного та системного розуміння соціокультурних трансформацій людини в умовах цифровізації та розвитку інформаційних технологій; оволодінні теоретико-методологічними засадами кіберантропології як міждисциплінарної галузі знання; розвитку здатності критично аналізувати феномени кіберкультури, віртуальної реальності, кіборгізації та цифрової тілесності; поєднанні антропологічних, філософських і культурологічних підходів із технічним розумінням цифрових систем з метою інтерпретації сучасних соціальних, мистецьких і комунікативних практик, а також прогнозування тенденцій розвитку цифрового суспільства. А також полягає у формуванні у здобувачів вищої освіти комплексного наукового бачення людини як соціокультурного суб’єкта в умовах інтенсивної цифровізації, кіборгізації та розвитку віртуальних середовищ, а також у засвоєнні кіберантропології як цілісного теоретико-методологічного поля, що поєднує антропологію, філософію техніки, культурологію, медіатеорію та цифрові студії.
Дисципліна спрямована на осмислення трансформацій людської тілесності, ідентичності, комунікації, духовного досвіду та соціальної взаємодії в контексті взаємопроникнення біологічного, технічного та символічного вимірів сучасної культури. Формування вмінь поєднувати антропологічні методи дослідження з розумінням логіки функціонування цифрових систем, алгоритмів і медіаплатформ, що дозволяє інтерпретувати сучасні соціальні процеси від повсякденних цифрових практик і мистецьких форм до політики впливу та етики штучного інтелекту. Дисципліна сприяє становленню рефлексивної, методологічно обґрунтованої позиції дослідника цифрової культури, здатного осмислювати сучасні та прогнозувати майбутні трансформації людського буття в техноцифровому світі. Дисципліна вводить здобувачів вищої освіти у філософсько-культурну проблематику, де кіберантропологія націлена на питання про те, наскільки людина розуміє себе та інших, як вона структурує свій життєвий світ, коли він вбудований у віртуальне середовище, перед викликами, що ставить Інтернет як домінуюче середовище.
У процесі вивчення курсу увага зосереджується на засвоєнні знань з таких питань: взаємодія людини і цифрових технологій, антропологічні аспекти цифрових технологій, як Інтернет змінює суспільство, специфіка формування філософсько-антропологічного світогляду в умовах інформаційної епохи; аналіз текстів дослідників в галузі кіберантропології, представників антропологічних шкіл другої половини ХХ та початку ХХІ століття; філософське розуміння духовної сутності людини в умовах діджиталізації; роль людини у глобальному світі ХХІ століття. У межах курсу мета конкретизується через розвиток здатності критично аналізувати кіберкультуру як багаторівневий соціокультурний феномен, що формується в мережевих спільнотах, цифрових інфраструктурах, віртуальних просторах і медіасередовищах, а також через осмислення технологій не лише як інструментів, а як активних агентів культурних, політичних та світоглядних змін. Особлива увага приділяється дослідженню меж і взаємодії між людиною та машиною, переосмисленню поняття «кіборг», реконфігурації тіла щодо техніки, а також аналізу нових форм суб’єктивності, наративного «Я» та посттілесних практик існування в цифровому просторі, розглянути історію виникнення Інтернету та його вплив на соціокультурний простір.

Практичне значення та використання отриманих знань:
– розкрити багатоаспектність феномену «кіберкультура»;
– визначити потенціал теоретичних підходів до вивчення феномена «кіберкультура»;
– розкрити специфіку кіберантропології як теоретичного концепту та соціальних практик;
– визначити рівні функціонування кіберкультури і кіберантропології та різноманітність їх проявів у сучасному суспільстві.
– визначати поняття «кіборг», «кіборгизація», «кіберкультура»;
– володіти комплексним підходом до вивчення явищ кіборгизації суспільства;
– володіти новими технологіями в цифровій антропології;
– формування навичок аналізу та критики соціальних та культурних вимірів цифрових явищ: від соціальних медіа, до цифрової інфраструктури, 3D-друку, алгоритмів та онлайн-політики;
– вивчення основних антропологічних теорій (включаючи спорідненість, матеріальність / нематеріальність та втілення) з акцентом на їх значущості для розуміння цифрової культури;
– вміння поєднувати технічне розуміння цифрових систем з антропологічними методами дослідження;
– здатність аналізувати практики кіберантропологів у культурі, політиці, промисловості, уряді та наукових колах;
– визначенні сучасного стану мистецтва та основних концепцій та ідеологій в антропології кіберкультури та зрушень, спричинених технологіями, з особливим акцентом на суспільство та природу;
– формування теоретико-методологічних світоглядних знань здобувачів вищої освіти у дослідженні нових форм трансцендентного, негеографічного простору: кіберпростір, віртуальна реальність та спільноти, що працюють в Інтернеті;
– вміння критично осмислювати межі між людьми та машинами і поняття «кіборг», об’єднання людини, кіберорганізму та гуманізму, реконфігурацією тіла щодо машини;
– аналізувати прочитані першоджерела, застосовувати філософську та культурологічну методологію для вирішення практичних завдань;
– вміння критично осмислювати основні світоглядні ідеї кіберантропології та формувати власну теоретичну позицію;
– знати характерні риси сучасної світової культури;
– розуміти основні ознаки та сутнісні характеристики кіберкультури та кіберантропології;
– знати концепції віртуальної реальності;
– розуміти засади та принципи функціонування інтернет-комунікацій;
– визначення ключових характеристик мультимедіа та гіпертексту як символічних каркасів онтології віртуального простору;
– знати особливості роботи з інтернет-ресурсами.
Тематика та види навчальних занять

Для денної форми здобуття освіти

Лекційні заняття
Лекція 1. «Предмет та завдання курсу «Кіберантропологія». Сучасне кіберантропологічне знання як система: її елементи і структура. Категорійний апарат «кіберантропології», поєднання технічного розуміння цифрових систем з філософсько-антропологічними методами дослідження».
Лекція 2. «Проблеми кіберантропології: технологія в соціокультурних дослідженнях. Еволюція розвитку кіберантропології як науки. Соціокультурні корені глобальної електронної цивілізації. Основні етапи формування кіберантропології в лоні субкультурних утворень Заходу 60-80-х рр. ХХ ст. Визнання кіберантропології автономною науковою сферою».
Лекція 3. «Технологія в соціокультурних дослідженнях та вплив на кіберантропологію. Поняття «цифрова антропологія». Погляд на технологію як на технічний інструмент в культурі. Поняття «технологічний детермінізм». Технологія як головна автономна сила. Поняття «гуманізована природа» як двонаправлений взаємозв'язок між людиною та технологією».
Лекція 4. «Базові концепції та основні теорії кіберантропології. Сучасні парадигми кіберантропології. Мережева парадигма аналізу соціальних процесів, сформована на основі праць М. Кастельса, Рутинізація – звичний, не помічений порядок дій по А. Шюцу. Значення технологій у соціальному житті концепції А. Ескобара. Рух «сучасних примітивів» та нового «техношаманізму»».
Лекція 5. «Девід Томас та перехід до нового трансцендентного, постілесного суспільства. Відсутність фізичних тіл в інтернет-спільнотах та її вплив на соціальну взаємодію, довіру, достовірність та здатність до вираження поглядів. Візуальне представлення тіла (за допомогою смайліків в віртуальних чатах на основі тексту для сприяння спілкуванню). Сучасне суспільство під впливом віртуальних технологій та оцифровки інформації».
Лекція 6. «Кіберантропологія як теоретична дисципліна. Кіберантропологія як вивчення людей у віртуальних спільнотах та мережевих середовищах. Нові «віртуальні» спільноти поза визначенням географічних та семіотичних (етнічних / релігійних / мовних) меж. Створення громад у віртуальному просторі на основі спільних інтересів, що виходять за межі класу, нації, раси, статі та мови. Відтворення соціального простору як державного, так і приватного секторів».
Лекція 7. «Технологічна реконструкція людини. Концепції антропології кіборгу Донни Гаравей. Проєкт маніпуляцій з особливостями тіла із застосуванням протезування, імплантації та генної інженерії. Проблема тілесності в цифровому світі».
Лекція 8. «Взаємодія «людина-комп’ютер»: переформування природи та культури у світі технологій. Людина і машина в системі кіберантропології. Метафора машини і людини в індустріальну епоху. Людина як цифрово-аналоговий приймач інформації. Меми, як кодування людини. Меметика (Р. Докінзом)».
Лекція 9. «Комп’ютер як відображення «Я». Застосування комп’ютера в таких сферах, як штучне життя, віртуальна реальність, додатки на природній мові, «нечітка логіка», моделювання теорії хаосу. Людське та цифрове по відношенню один до одного. Рефлексивні властивості логіки як у комп’ютері, так і в людському свідомості, і цікаві викривлення, до яких вони ведуть. (Д. Хофштадтер)».
Лекція 10. «Моральний всесвіт цифрового та базові цінності людського буття. Духовний досвід людини в технологічному світі. Проблема обґрунтування духовного в умовах сучасності. Кіберантропологія тіла та духу. Духовність і філософія в межах штучного інтелекту».
Лекція 11. «Філософія тіла в межах цифрових технологій. Тіло як організм. Вік. Тіло і техніка. Тіло як феномен сучасної культури. «Наративне Я» у формі «користувача», що уникає фізичного тіла та соціальних наслідків воно має місце. Об’єднання людини, кіберорганізму та гуманізму. Реконфігурацією тіла щодо машини».
Лекція 12. «Міські простори соціального цифрового життя. Мобільні технології і «приватні» соціальні взаємодії. Комунікація на відстані і майже без меж. Нові форми трансцендентного, негеографічного простору: кіберпростори, віртуальна реальність та спільноти, які існують в Інтернеті».
Лекція 13. «Цифрова інфраструктура: соціум, культура, інформація та політика. Масштабована соціальність. Соціальні мережі, візуальні пристрої тощо. Політика впливу. Технології та соціальні платформи».
Лекція 14. «Цифрове мистецтво: основні концепції та ідеології в антропології кіберкультури.
Репрезентація мистецтва в цифрову епоху. Вплив нових технологій на мистецтво. Права авторів в епоху, коли штучний інтелект виробляє твори мистецтва. Захист традиційних творів мистецтва від присвоєння та експлуатації».
Лекція 15. «Digital-технології як головний фактор в кіберантропології. Віртуальна реальність, тривимірна анімація, інтерактивні системи. Музейно-виставкові простори як інтерактивна взаємодія і когнітивні інструменти, які є точкою дотику між людьми і технологічними компаніями. Сучасні формати на перетині технологій та творчості».

Практичні заняття
Практичне заняття №1. «Становлення кіберантропології як наукової дисципліни: субкультурні витоки, структура знання та соціокультурні передумови глобальної електронної цивілізації».
Мета заняття: аналіз історичних, соціокультурних і світоглядних передумов формування кіберантропології як автономної міждисциплінарної галузі знання; осмислення ролі західних субкультурних рухів у становленні кіберантропологічного дискурсу; формування у здобувачів уявлення про сучасне кіберантропологічне знання як цілісну систему з власним категорійним апаратом, структурою та методологічними засадами.
Практичне заняття №2. «Технологія як соціокультурний агент: кіберантропологічні інтерпретації взаємодії людини, техніки та мережевих структур».
Мета заняття: критичний аналіз основних підходів до розуміння технологій у кіберантропології від інструментального до технологічного детермінізму; осмислення концепції «гуманізованої природи» як взаємного впливу людини і технології; опанування мережевої парадигми аналізу соціальних процесів (М. Кастельс) та дослідження альтернативних культурних практик, зокрема рухів «сучасних примітивів» і техношаманізму, як реакцій на технологічну модерність.
Практичне заняття №3. «Віртуальні спільноти та цифрові ідентичності: тілесність, візуальна репрезентація і соціальна взаємодія в мережевих середовищах».
Мета заняття: дослідження віртуальних спільнот як нових форм соціальної організації поза географічними та соціальними межами; аналіз трансформацій тілесності та візуального представлення людини в умовах цифрових технологій; осмислення впливу відсутності фізичного тіла на комунікацію, довіру та соціальну взаємодію, а також формування навичок антропологічного аналізу мережевих культурних практик.
Практичне заняття №4. «Кіборгізація людини: тілесність, метафора машини та культурні коди в кіберантропології. Метафора машини і людини в індустріальну епоху. Меми, як кодування людини. Меметика за Р. Докінзом)».
Мета заняття: осмислення процесів технологічної реконструкції людини в контексті кіберантропології; аналіз концепції кіборга Донни Гаравей як критичного інструменту дослідження меж між людиною і машиною; вивчення проблеми тілесності в цифровому світі; інтерпретація мемів і меметики як форм культурного кодування та трансляції смислів у техноцифровому середовищі.
Практичне заняття №5. «Свідомість, тіло і дух у техногенному світі: кіберантропологічні підходи до цифрового мислення та штучного інтелекту. Кіберантропологія тіла і духу».
Мета заняття: аналіз людини як цифрово-аналогового приймача інформації; осмислення взаємодії тіла, свідомості та духу в умовах розвитку цифрових технологій; дослідження застосування комп’ютерних систем у моделюванні штучного життя, віртуальної реальності та когнітивних процесів; формування здатності критично оцінювати духовні та філософські виміри штучного інтелекту в межах кіберантропології.
Практичне заняття №6. «Соціальне життя в цифрову епоху: кіберпростір, мобільні технології та реконфігурація людської тілесності. Тіло як феномен сучасної культури».
Мета заняття: дослідження трансформацій соціальної взаємодії в умовах комунікації на відстані; аналіз кіберорганізму як культурного феномена сучасності; осмислення впливу мобільних технологій на повсякденні соціальні практики; вивчення процесів об’єднання людини, кіберорганізму та гуманістичних цінностей у контексті реконфігурації тіла щодо машини.
Практичне заняття №7. «Цифрове мистецтво та інтерактивні культурні простори: кіберкультурний аналіз творчості й технологій. Мистецтво в цифрову добу. Музейно-виставкові простори як інтерактивна взаємодія з суспільством».
Мета заняття: аналіз сучасних форм мистецтва в умовах цифровізації культури; осмислення ролі штучного інтелекту у створенні художніх творів; дослідження віртуальної реальності, тривимірної анімації та інтерактивних систем як нових форм культурної репрезентації; формування розуміння музейно-виставкових просторів як кіберантропологічних середовищ взаємодії між суспільством, технологіями та мистецтвом.

Для заочної форми здобуття освіти

Лекційні заняття
Лекція 1. «Сучасне кіберантропологічне знання як система: її елементи і структура. Соціокультурні корені глобальної електронної цивілізації. Поняття «гуманізована природа» як двонаправлений взаємозв'язок між людиною та технологією. Мережева парадигма аналізу соціальних процесів, сформована на основі праць М. Кастельса. Цифрове мистецтво: основні концепції та ідеології в антропології кіберкультури. Музейно-виставкові простори як інтерактивна взаємодія і когнітивні інструменти».
Лекція 2. «Відсутність фізичних тіл в інтернет-спільнотах та її вплив на соціальну взаємодію, довіру, достовірність та здатність до вираження поглядів. Візуальне представлення тіла (за допомогою смайліків в віртуальних чатах на основі тексту для сприяння спілкуванню). Концепції антропології кіборгу Донни Гаравей. Проблема тілесності в цифровому світі».

Практичні заняття
Практичне заняття №1. «Кіборгізація людини: тілесність, метафора машини та культурні коди в кіберантропології. Тіло як феномен сучасної культури. Цифрове мистецтво та інтерактивні культурні простори».
Мета заняття: осмислення процесів технологічної реконструкції людини в контексті кіберантропології; аналіз концепції кіборга Донни Гаравей як критичного інструменту дослідження меж між людиною і машиною; вивчення проблеми тілесності в цифровому світі. Аналіз сучасних форм мистецтва в умовах цифровізації культури; осмислення ролі штучного інтелекту у створенні художніх творів; дослідження віртуальної реальності, тривимірної анімації та інтерактивних систем як нових форм культурної репрезентації.

Консультації здійснюються впродовж семестру згідно встановленого розкладу.
Індивідуальна робота

Для денної форми здобуття освіти
Мета курсової роботи: комплексне теоретико-практичне осмислення соціокультурних, антропологічних і філософських трансформацій людини в умовах розвитку цифрових технологій та кіберкультури шляхом поєднання методологічних підходів кіберантропології, культурології, філософії техніки, медіатеорії та цифрової антропології, з метою аналізу сучасних практик взаємодії людини, технологій і віртуальних середовищ. Виявлення їхнього впливу на тілесність, ідентичність, комунікацію, творчість, духовний досвід і соціальну організацію. А також формування чіткого уявлення про інтернет-комунікації в сучасній кіберкультурі та їх теоретичне осмислення; аналіз соціокультурних аспектів інтернет-комунікації; огляд різновидів та особливостей письмових та візуальних повідомлень в кіберпросторі, виокремлення їх жанрів та технік їх створення; аналіз основних теоретичних досліджень кіберкультури та кіберантропології; оволодіння концепції «постлюдини» крізь наратив кіберкультури, окреслення особливостей створення ідентичності в кіберпросторі; кіборг та його онтологічне значення.
Здобувач отримує завдання на першому лабораторному занятті. Тематика:
1. Дослідження взаємодії людини з технологіями: кіберантропологія та її проблемна область.
2. Кіберпедагогіка в умовах цифровізації освіти.
3. Культурна взаємодія з кіберпростором та кіберреальністю в процесі інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ).
4. Образ «кіборга» у праці Д. Гаравей «Маніфест кіборга».
5. Людина як цифрово-аналоговий приймач інформації: тіло і дух людини в техногенному світі.
6. Проблеми кіберантропології: технологія в соціально-філософскьких дослідженнях.
7. Візуальне представлення тіла під управлінням віртуальних технологій та оцифровки інформацією.
8. Технологічна реконструкція людини-кіборгу: людина як машина в системі кіберантропології.
9. Digital-технології як головний фактор в кіберантропології.
10. Посттілесність і віртуальні ідентичності: антропологія цифрового «Я».
11. Тіло як інтерфейс: філософсько-антропологічні аспекти взаємодії людини і машини.
12. Кіберпростір як негеографічний соціокультурний простір.
13. Відсутність фізичного тіла в онлайн-комунікації: соціальні та антропологічні наслідки.
14. Мережева ідентичність і довіра в цифрових середовищах.
15. Алгоритми як культурні агенти: антропологія цифрової інфраструктури.
16. Мультимедіа і гіпертекст як символічні каркаси віртуальної реальності.
17. Музей у цифрову епоху: антропологія інтерактивних культурних просторів.
18. Філософія тіла і духу в умовах цифровізації культури.
19. Штучний інтелект як виклик антропологічному розумінню людини.
20. Меми як форма культурної трансмісії: кіберкультурний аналіз.

Для заочної форми здобуття освіти
Завдання для виконання курсової роботи, контрольної роботи та практичної роботи здобувач отримує на установчій лекції. Текст роботи повинен бути виконаним самостійно, а не скопійованим з навчального посібника або конспекту лекцій, без використання методів штучного інтелекту.
Завдання контрольної роботи: написання контрольної роботи обсягом до 20 сторінок та підготовка презентації до неї у графічному редакторі. Текст роботи повинен бути виконаним самостійно, а не скопійованим з навчального посібника або конспекту лекцій, без використання методів штучного інтелекту.
Завдання практичної роботи полягає у виконанні комплексної роботи, яка відповідає темі заняття.
Термін надання виконаної контрольної роботи, курсової роботи та практичної роботи на перевірку – не пізніше, ніж за місяць до початку сесії.

Форми контрольних заходів та оцінювання результатів навчання

Для денної форми здобуття освіти

Поточний контроль, що здійснюється протягом семестру під час проведення лекційних, практичних завдань, оцінюється сумою набраних балів (максимальна сума – 100 балів; мінімальна сума, що дозволяється здобувачу складати іспит – 60 балів). Отримані здобувачем бали за окремі практичні заняття враховуються в процесі накопичення підсумкових балів з даної навчальної дисципліни:
1. Семи практичних робіт. Кожна лабораторна робота виконуються в електронному вигляді та полягає в наданні відповідей на теоретико-практичні завдання різного рівня складності. Бездоганне виконання практичної роботи №1 – 6 оцінюється по 7 балів. Практична робота №7 – оцінюється в 8 балів. Загальна кількість балів 50 балів.
2. Двох модульних контрольних робіт. Модульні контрольні роботи складаються з теоретичної та теоретично-практичної частин та проводяться з використанням засобів інформаційних дистанційних технологій – Google Forms. Бездоганне виконання кожної модульної контрольної роботи становить 25 балів. Загальна сума балів 50 бали. Модульна контрольні роботи є обов’язковою формою поточного контролю, що виконується у відповідності до графіка освітнього процесу.
3. Курсова робота. Виконується в електронному вигляді та передбачає розкриття обраної теми, а також графічному моделюванні (презентації в графічному редакторі) обраного аспекту взаємодії людини з інформаційними технологіями. Здобувач має не лише продемонструвати розуміння навчального матеріалу, а й творчо інтерпретувати його за допомогою цифрових інструментів, що відображає міждисциплінарний характер теми та вміння застосовувати набуті знання на практиці. Максимально оцінюється у 100 балів (мінімально оцінюється у 60 балів), з яких 60 балів максимально (30 балів мінімально) за текстову роботу та 40 балів максимально (30 балів мінімально) за інтерактивну презентацію та захист.
Підсумковий контроль – екзамен. Мінімальна оцінка, яку може отримати студент – 60 балів. Максимальна оцінка, яку може отримати студент – 100 балів.

Для заочної форми здобуття освіти

Захист курсової роботи. Бездоганне виконання курсової роботи оцінюється у 60 балів. При її захисті студент може отримати до 40 балів.
Захист контрольної роботи. Бездоганне виконання контрольної роботи оцінюється у 40 балів. При її захисті студент може отримати до 10 балів.
Захист практичної роботи. Бездоганне виконання лабораторної роботи оцінюється у 40 балів. При її захисті студент може отримати до 10 балів.
Підсумковий контроль – екзамен. Мінімальна оцінка, яку може отримати студент – 60 балів. Максимальна оцінка, яку може отримати студент – 100 балів.