Кіберантропологія

Метою викладання навчальної дисципліни «Кіберантропологія» є підготовка висококваліфікованих фахівців з культурології з фундаментальною професійною підготовкою та методологічною культурою, що спрямована на наукове пізнання й практичну діяльність у галузі дослідження культури міста. Дисципліна передбачає комплексний розгляд соціокультурних феноменів сучасного інформаційного простору, предметами яких виступають суспільні новоутворення в мережі Інтернет та створені ними соціокультурні феномени; різноманіття явищ кіберкультури; філософії техніки; кіборгизації суспільства, а також, культурологічні та соціально-філософські концепції поглядів на віртуальну реальність.

Завданнями дисципліни є:

 формування навичок аналізу та критики соціальних та культурних вимірів цифрових явищ: від соціальних медіа, до цифрової інфраструктури, 3D-друку, алгоритмів та онлайн-політики;
 вивчення основних антропологічних теорій (включаючи спорідненість, матеріальність / нематеріальність та втілення) з акцентом на їх значущості для розуміння цифрової культури;
 вміння поєднувати технічне розуміння цифрових систем з антропологічними методами дослідження;
 здатність аналізувати практики кіберантропологів у політиці, промисловості, уряді та наукових колах;
 визначенні сучасного стану мистецтва та основних концепцій та ідеологій в антропології кіберкультури та зрушень, спричинених технологіями, з особливим акцентом на суспільство та природу;
 формування теоретико-методологічних світоглядних знань здобувачів вищої освіти у дослідженні нових форм трансцендентного, негеографічного простору: кіберпростір, віртуальна реальність та спільноти, що працюють в Інтернеті;
 вміння критично осмислювати межі між людьми та машинами і поняття «кіборг», об’єднання людини, кіберорганізму та гуманізму, реконфігурацією тіла щодо машини;
 вміння самостійно мислити на основі ґрунтовного знання курсу;
 аналізувати прочитані першоджерела, застосовувати філософську та культурологічну методологію для вирішення практичних завдань;
 володіння навичками організації процесу самостійної роботи з освітньою та науковою літературою в галузі кіберантропології;
 вміння критично осмислювати основні світоглядні ідеї кіберантропології та формувати власну теоретичну позицію.

В результаті вивчення дисципліни здобувач вищої освіти повинен знати:
 характерні риси сучасної світової культури;
 основні ознаки та сутнісні характеристики кіберкультури та кіберантропології;
 концепції віртуальної реальності;
 засади та принципи функціонування інтернет-комунікацій;
 ключові характеристики мультимедіа та гіпертексту як символічних каркасів онтології віртуального простору;
 знати особливості роботи з інтернет-ресурсами.

В результаті вивчення дисципліни здобувач вищої освіти повинен вміти:
 визначати й оцінювати значення культурних подій;
 використовувати культурологічні знання у своїй професійній діяльності при осмисленні сучасних проблем соціокультурного розвитку;
 аналізувати на основі базових положень соціально-філософських та культурологічних концепцій різноманітні прояви кіберантропології;
 розкрити багатоаспектність феномену «кіберкультура»;
 визначити потенціал теоретичних підходів до вивчення феномена «кіберкультура»;
 розкрити специфіку кіберантропології як теоретичного концепту та соціальних практик;
 визначити рівні функціонування кіберкультури і кіберантропології та різноманітність їх проявів у сучасному суспільстві.

В результаті вивчення дисципліни здобувач вищої освіти повинен володіти:
 аналізувати етапи наукових досліджень: емпіричні та теоретичні;
 визначати поняття «кіборг», «кіборгизація», «кіберкультура»;
 категоріальним апаратом наукових досліджень;
 системним підходом та знати його головні ознаки;
 комплексним підходом до вивчення явищ кіборгизації суспільства;
 принципами організації та проведення наукових досліджень;
 методами наукового дослідження та способами визначення його стратегії;
 методологічними знаннями та їх функціями впродовж дослідження;
 новими технологіями в цифровій антропології.

З метою реалізації цих завдань шляхом аналізу кіберантропології посилюється увага на інтегруванні теоретичних і прагматично-орієнтованих розділів курсу, ширшому використанні нових освітніх технологій, у т.ч. інформаційно-комунікаційних, науково- і навчально-популярних посібників, довідниково-енциклопедичних, комп'ютерних засобів.
Для рішення поставлених задач в чинній дисципліні інтегровано практично весь матеріал тих дисциплін, які було прочитано під час попереднього семестру магістерської підготовки та тих, що викладаються паралельно з даною дисципліною: «Візуальність в епоху цифрових технологій», «Кіберреальність як культурне середовище», «Антропологія міста», «Культурні та креативні індустрії міста», «Світоглядні парадигми в культурі», «Інтелектуальна власність та авторське право». Курс має націлити майбутніх фахівців на осмислене і творче застосування отриманих знань в їх практичній діяльності.
Лекційні заняття

СЕМЕСТРОВИЙ МОДУЛЬ 1

Змістовий модуль 1. Предмет та завдання курсу «Кіберантропологія»

Лекція 1. Предмет та завдання курсу «Кіберантропологія» [6.1 – 1; 2; 4; 5; 8; 10; 15; 6.2 – 1; 7; 9]
1.1. Предмет, мета та завдання курсу «Кіберантропологія».
1.2. Сучасне кіберантропологічне знання як система: її елементи і структура.
1.3. Категорійний апарат «кіберантропології», поєднання технічного розуміння цифрових систем з філософсько-антропологічними методами дослідження.

Змістовий модуль 2. Проблеми кіберантропології: технологія в соціокультурних дослідженнях

Лекція 2. Еволюція розвитку кіберантропології як науки [6.1 – 6; 8; 9; 12; 17; 6.2 – 4; 8; 9]
2.1 Соціокультурні корені глобальної електронної цивілізації;
2.2 Основні етапи формування кіберантропології в лоні субкультурних утворень Заходу 60-80-х рр. ХХ ст.;
2.3 Визнання кіберантропології автономною науковою сферою.

Лекція 3. Технологія в соціокультурних дослідженнях та вплив на кіберантропологію [6.1 – 7; 10; 15; 18; 21; 6.2 – 8; 9]
3.1. Поняття «цифрова антропологія». Погляд на технологію як на технічний інструмент в культурі.
3.2. Поняття «технологічний детермінізм». Технологія як головна автономна сила.
3.3. Поняття «гуманізована природа» як двонаправлений взаємозв'язок між людиною та технологією.

Змістовий модуль 3. Базові концепції та основні теорії кіберантропології

Лекція 4. Сучасні парадигми кіберантропології [6.1 – 1; 3; 5; 11; 13; 17; 18; 6.2 – 1; 5; 9]
4.1. Мережева парадигма аналізу соціальних процесів, сформована на основі праць М. Кастельса, Рутинізація – звичний, не помічений порядок дій по А. Шюцу.
4.2. Значення технологій у соціальному житті (концепції А. Ескобара, Пфаффенбергер, П. Ромео.
4.3. Рух «сучасних примітивів» та нового «техношаманізму».
Лекція 5. Девід Томас та перехід до нового трансцендентного, постілесного суспільства [6.1 – 8; 13; 17; 20; 6.2 – 1; 4; 7; 9]
5.1. Відсутність фізичних тіл в інтернет-спільнотах та її вплив на соціальну взаємодію, довіру, достовірність та здатність до вираження поглядів.
5.2. Візуальне представлення тіла (тобто за допомогою смайліків в віртуальних чатах на основі тексту для сприяння спілкуванню).
5.3. Сучасне суспільство під впливом віртуальних технологій та оцифровки інформації.

Змістовий модуль 4. Кіберантропологія як теоретична дисципліна

Лекція 6. Кіберантропологія - як вивчення людей у віртуальних спільнотах та мережевих середовищах [6.1 – 9; 10; 15; 18; 21; 6.2 – 4; 7; 8]
6.1 Нові «віртуальні» спільноти поза визначенням географічних та семіотичних (етнічних / релігійних / мовних) меж.
6.2 Створення громад у віртуальному просторі на основі спільних інтересів, що виходять за межі класу, нації, раси, статі та мови.
6.3 Відтворення соціального простору як державного, так і приватного секторів.

Лекція 7. Технологічна реконструкція людини [6.1 – 3; 4; 9; 17; 20; 21; 6.2 – 1; 2; 3; 5; 6]
7.1 Концепції антропології кіборгу Донни Гаравей
7.2 Проект маніпуляцій з особливостями тіла із застосуванням протезування, імплантації та генної інженерії.
7.3 Проблема тілесності в цифровому світі.

СЕМЕСТРОВИЙ МОДУЛЬ 2

Змістовий модуль 5. Взаємодія «людина-комп’ютер»: переформування природи та культури у світі технологій

Лекція 8. Людина і машина в системі кіберантропології [6.1 – 1; 2; 4; 7; 11; 20; 6.2 – 2; 3; 5]
8.1. Метафора машини і людини в індустріальну епоху.
8.2. Людина як цифрово-аналоговий приймач інформації.
8.3. Меми, як кодування людини. Меметика (Р. Докінзом)

Лекція 9. Комп’ютер як відображення «Я» [6.1 – 1; 5; 9; 10; 13; 18; 21; 6.2 – 1; 2; 4; 7; 8]
9.1. Застосування комп’ютера в таких сферах, як штучне життя, віртуальна реальність, додатки на природній мові, «нечітка логіка», моделювання теорії хаосу.
9.2. Людське та цифрове по відношенню один до одного.
9.3. Рефлексивні властивості логіки як у комп’ютері, так і в людському свідомості, і цікаві викривлення, до яких вони ведуть. (Д. Хофстадтер)

Змістовий модуль 6. Моральний всесвіт цифрового та базові цінності людського буття

Лекція 10. Духовний досвід людини в технологічному світі [6.1 – 1; 2; 3; 7; 12; 13; 6.2 – 1; 2; 4; 7; 9]
10.1. Проблема обґрунтування духовного в умовах сучасності.
10.2. Кіберантропологія тіла та духу.
10.3. Духовність і філософія в межах штучного інтелекту.

Лекція 11. Філософія тіла в межах цифрових технологій [6.1 – 10; 12; 13; 20; 6.2 – 1; 5; 6]
11.1. Тіло як організм. Вік. Тіло і техніка.
11.2. Тіло як феномен сучасної культури.
11.3. «Наративне Я» у формі «користувача», що уникає фізичного тіла та соціальних наслідків воно має місце.
11.4. Об’єднання людини, кіберорганізму та гуманізму. Реконфігурацією тіла щодо машини.

Змістовий модуль 7. Цифрова інфраструктура: соціум, культура, інформація та політика

Лекція 12. Міські простори соціального цифрового життя [6.1 – 9; 10; 16; 17; 20; 21; 6.2 – 5; 6; 8; 9]
12.1. Мобільні технології і «приватні» соціальні взаємодії.
12.2. Комунікація на відстані і майже без меж.
12.3. Нові форми трансцендентного, негеографічного простору: кіберпростори, віртуальна реальність та спільноти, які існують в Інтернеті.

Лекція 13. «Масштабована соціальність» [6.1 – 9; 15; 16; 18; 19; 6.2 – 1; 3; 7; 8]
13.1. Соціальні мережі, візуальні пристрої тощо.
13.2. Політика впливу.
13.3. Технології та соціальні платформи.

Змістовий модуль 8. Цифрове мистецтво: основні концепції та ідеології в антропології кіберкультури

Лекція 14. Репрезентація мистецтва в цифрову епоху [6.1 – 6; 8; 10; 11; 6.2 – 2; 3; 5; 8]
14.1. Вплив нових технологій на мистецтво.
14.2. Права авторів в епоху, коли штучний інтелект виробляє твори мистецтва.
14.3. Захист традиційних творів мистецтва від присвоєння та експлуатації

Лекція 15. Digital-технології як головний фактор в кіберантропології [6.1 – 13 17; 18; 19; 6.2 – 6; 8; 9]
15.1.Віртуальна реальність, тривимірна анімація, інтерактивні системи.
15.2. Музейно-виставкові простори як інтерактивна взаємодія і когнітивні інструменти, які є точкою дотику між людьми і технологічними компаніями.
15.3. Сучасні формати на перетині технологій та творчості.

Змістовні модулі, які виносяться на установчі лекції для здобувачів заочної форми навчання:
Оскільки за планом ІДЗО курс «Кіберантропологія» викладається протягом ІІ семестру, на установчу сесію виносяться ЗМ 2.

Практичні заняття

Мета практичних занять полягає у:
 вміти самостійно аналізувати світоглядні процеси;
 формуванні та розвитку комплексу знань, умінь та навичок, що складають відповідні професійні компетентності магістра культуролога, які слугуватиме підґрунтям для його практичної роботи в професійній сфері;
 оволодіти категоріальним апаратом гуманітарного знання;
 застосовувати у практичній роботі рекомендацій щодо формування ідеальної норми і повсякденної практики, традиції та інновації, конкретні стратегії досягнення цілей;
 вміти застосувати знання при вирішенні конкретного завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною літературою;
 описувати віртуальну реальність та її смисли;
 досліджувати трансформацію людини під впливом кіберпростору;
 визначати культурологічне та філософське підґрунтя кіберпростору;
 охарактеризувати кіберчас та його характеристики;
 виявляти вплив іносфери на ціннісні установки особистості в цифровій культурі;
 досліджувати конструювання ідентичності в комп’ютерній грі;
 визначати умови формування особистості в контексті кіберантропології.

Методологічна мета практичних занять з дисципліни «Кіберантропологія» – формування у здобувачів системного підходу до аналізу сучасних культурологічних проблем, крізь призму інформаційних технологій, антропології, комунікації, кіборгизації тощо. Інтерпретує сучасну віртуальну культуру крізь призму особистого досвіду, розкрити питання історії виникнення та основних особливостей кіберантропології. На практичних заняттях здобувачі використовують здобуті знання у професійній діяльності, критично осмислювати сучасні проблеми інформаційної культури та мистецтва, розуміти потреби суспільства та прогнозувати нові тенденції в індустрії IT, а також вироблення навичок застосування засвоєних знань, різноманітних підходів до дослідження світоглядних проблем на практиці.

Поточний контроль

Поточний контроль – контрольні заходи, які здійснюються впродовж семестрових модулів з метою оцінювання рівня навчальних досягнень здобувачів вищої освіти.
Основна мета поточного контролю – забезпечення зворотного зв’язку між викладачами та здобувачами вищої освіти; перевірка готовності сприйняття здобувачами навчального матеріалу дисципліни, оцінювання рівня досягнення ними програмних результатів навчання, управління їх навчальної мотивацією.
В процесі поточного контролю оцінюється СРЗ над досліджуваним матеріалом: повнота виконання завдань, рівень засвоєння навчальних матеріалів та окремих розділів навчальної дисципліни, робота з додатковою літературою, вміння і навички індивідуальних презентацій, оволодіння практичними навичками аналітичної, дослідницької роботи тощо.
Поточний контроль, що здійснюється протягом семестру під час проведення лекційних, практичних завдань, оцінюється сумою набраних балів (максимальна сума – 100 балів; мінімальна сума, що дозволяється здобувачу складати іспит – 60 балів). Отримані здобувачем бали за окремі практичні заняття враховуються в процесі накопичення підсумкових балів з даної навчальної дисципліни.
Семестровий модуль завершується модульною контрольною роботою (МКР). Модульна контрольні роботи є обов’язковою формою поточного контролю, що виконується у відповідності до графіка освітнього процесу.